Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/10370/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 рокуу справі№ 910/10370/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення заборгованості в розмірі 405 411,95 грн.за участю представників сторін:

позивача - Пшенична А.В. дов. від 13.08.2013 р.,

відповідача - Гуляєва Ж.О. дов. від 11.06.2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. (суддя - Нечай О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" 360 480 грн. основного боргу, 23 110 грн. 22 коп. пені, 14 779 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 6 725 грн. 67 коп. 3% річних та 8 101 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 р. (судді - Зубець Л.П., Новікова М.М., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 р. між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, було укладено договір поставки № ПЗ/МЦРЗ-131323/НЮ (Договір), за умовами якого (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору. Найменування товару: гідротерапевтична ванна BTL-3000 Series System 2 Delta 20, рік випуску - 2013 р. Виробник товару: BTL Industries Limited, United Kingdom, на заводі BTL Industries ISO Bulgaria. Кількість та асортимент товару визначені в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору (том справи - 1, аркуші справи - 7-11).

Ціна Договору погоджена сторонами в розділі 4, згідно з яким покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. Ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Загальна сума Договору становить 360 480,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 60 080,00 грн.

Згідно п.п.5.2, 5.3 Договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару. До рахунку додається акт прийому-передачі.

Згідно з п.п. 8.1.1, 8.1.2 покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно товаросупровідних документів, зазначених у п.7.1 Договору. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар. Відповідно до п.п.8.3.1, 8.3.2 Договору постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим Договором. Забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору.

Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 360 480 грн., однак не розрахувався з позивачем.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/03 від 21.03.2014 р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-19), в якій вимагав здійснити оплату за поставлений товар.

Зважаючи на відмову відповідача погасити заборгованість, окрім суми основного боргу в розмірі 360 480 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 14 779,68 грн. інфляційних втрат, 6 785,27 грн. 3% річних та 23 367 грн. пені.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що 22.08.2013 р. на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 360 480,00 грн., про що сторонами було складено та підписано видаткову накладну № РН-0000163 від 22.08.2013 р. і акт приймання-передачі товару від 22.08.2013 р. (том справи - 1, аркуші справи - 13-16).

Повноваження особи, яка прийняла товар від імені відповідача, підтверджується довіреністю № 299 від 22.08.2013 р. (том справи - 1, аркуші справи - 14-15).

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач наголошував на тому, що строк виконання ним зобов'язань з оплати за поставлений товар не настав, оскільки в порушення п. 5.2 Договору позивач не виставив йому до сплати рахунок.

Положеннями п.п. 6.4, 7.1 Договору визначено, що уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання товару. Прийом товару здійснюється покупцем згідно з Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (Інструкція П-6), та Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

В п.12 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" передбачено, що приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальним ярликом та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відсутність рахунку-фактури, накладних та інших документів на товар має бути відображена в акті прийому-передачі товару. Підписаний сторонами акт прийому-передачі товару від 22.08.2013 р. не містить жодних посилань (відміток) на відсутність якихось товаросупровідних документів.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата має бути здійснена протягом 15 банківських днів з дня отримання товару.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача протягом 15 днів з дати отримання товару щодо виставлення (отримання) відповідного рахунку на оплату товару. Отже, в даному випадку початок перебігу строку на оплату товару пов'язується безпосередньо з днем його поставки.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про здійснення ним повного та своєчасного розрахунку з позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 360 480 грн. основного боргу суд правомірно визнав обґрунтованими.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.9.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд зазначив, що нарахування пені має розпочинатись з 14.09.2013 р. і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 23 110,22 грн. за період з 16.09.2013 р. по 12.03.2014 р.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 785,27 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14 779,68 грн. Однак період для нарахування 3% річних позивачем визначений з 12.09.2013 р. по 29.04.2014 р., тоді як з вірним є період з 14.09.2013 р. по 29.04.2014 р. і за вказаний період з відповідача підлягає стягненню 6 725,67 грн. 3% річних. Розрахунок позивача щодо інфляційної складової боргу у розмірі 14 779,68 грн. за період з жовтня 2013 р. по березень 2014р. суд визнав арифметично правильним.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом частково.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/10370/14 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/10370/14.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.